|
Лепкий Богдан Сильвестрович (9 ноября 1872 — 21 июля
1941) - украинский писатель. Произведения классика украинской литературы - поэта Богдана Лепкого проникнуты элегическим настроением. Отдельно
изданы сборники рассказов: "З життя" (1898); "Щаслива година" (1901); "Нова збiрка" (1903); "По дорозi життя" (1905);
"Кара" (1905); "Село" (1909); сборники стихотворений: "Стрiчки" (1901); "Листки падуть" (1902); "Осiнь" (1902); "Над рiкою"
(1905); "З глубин душi" (1905); "Поезiє, розрадо одинока" (1908). Лепкому принадлежит также "Начерк исторiї украiнскої
лiтератури" (Коломыя, 1902, т. I).
Родина Богдана Лепкого — Подолье благословенний край на Украине, а могила выдающегося
украинского поэта, профессора Ягеллонского университета Богдана Лепкого находится на Роковицком кладбище в Кракове
(Польша), где он прожил последние годы
Богдан Лепкий — видатне явище в українській літературі, постать першорядної ваги і
непересічного таланту. Батьківщина Богдана Лепкого — Поділля, край благословенний, щедрий, овіяний легендами. А уособлювало
це Поділля мальовниче село Крегулець, розташоване між містечками Гусятином і Копичинцями. Тут народився він 9 листопада
1872р. в родині сільського священика Сильвестра Лепкого.
Богдан Лепкий належав до прогресивного кола діячів української культури, гостро усвідомлював соціальні й
національні проблеми українського народу, Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, публіцист і критик, педагог,
збирач народної творчості і її популяризатор - він вніс вагомий вклад у розвиток усіх цих галузей української культури.
Для ознайомлення зарубіжного читача з українською літературою Богдан Лепкий перекладає і видає твори Т.Шевченка, І
.Франка, Ю.Федьковича, М.Коцюбинського польською та німецькою мовами. Перекладає також класиків світової літератури -
Гейне, Гоголя, Конопніцької, Короленка, Лермонтова, Пушкіна, Шеллі - рідною мовою. За кількістю написаного Б.Лепкий
поступається в українській літературі тільки І.Франкові. Загалом його творча спадщина – понад 80 власних книг.
Як художник Б.Лепкий залишив автопортрети, портрети дружини, дітей, сестри; А.Чайковського,
І.Богуна, та інших письменників; ілюстрації до народних пісень, казок, творів Т.Шевченка та інших українських авторів.
Письменник багато років прожив на чужині, але ніколи не поривав з рідним краєм, все
життя проніс у своєму серці велику і ніжну любов до рідного народу, його історії і культури. Ще з дитячих років йому
боліло народне горе. Сьогодні українському письменникові Богданові Лепкому знову повертається його чесне ім’я, а
українській літературі – його твори, повертаються після довгого і несправедливого замовчування; навіть знана по всіх
усюдах, де живуть українці його пісня “Чуєш, брате мій”, що постала до його вірша “Журавлі”, публікувалася без імені
автора, як народна.
Лепкий Лев Сильвестрович (15 июля 1888, Поручин, теперь Бережанский район Тернопольськой
области, Украина — 28 октября 1971, Трентон, вблизи Нью-Йорка, США) — украинский поэт и прозаик (литературные
псевдонимы: Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз). Навчаючись у Бережанській гімназії та під час університетських студій
у Львові, Левко Лепкий поринає у вир громадського і культурного життя, організовує театральні гуртки молоді, виступає
з хорами в селах і містечках Галичини. Разом з друзями Левко організував Січові організації на Бережанщині,
Бориславщині.
З початком Першої світової війни він стає одним з перших організаторів Легіону Українських
Січових Стрільців. У боях за Україну, за її державність він став літописцем стрілецької слави. Завдяки йому та його
побратимам Роману Купчинському, Михайлу Гайворонському, Юрію Шкрумеляку, Антону Лотоцькому ми сьогодні маємо правдиву
історію УСС — описи боїв, світлини, картини, романтичну стрілецьку поезію та вічно нев'янучі і невмирущі стрілецькі пісні.
Після закінчення війни Левко Лепкий активно займався літературною, редакторською роботою.
З початком Другої світової війни він назавжди прощається з рідною Україною, виїжджає
спочатку до Кракова, а згодом і до Сполучених Штатів.
Літературна спадщина Лева Лепкого, зокрема твори стрілецького і міжвоєнного періодів, що
були опубліковані раніше, а також взяті з рукописного архіву поета, зібрані у книзі "Лев Лепкий. Твори". Найбільше він
відомий як автор широко популярних стрілецьких пісень, зокрема "Гей, видно село", "Бо війна війною", "Колись, дівчино
мила", мелодією до знаменитих "Журавлів" його старшого брата, класика української літератури Богдана Лепкого.
Источники: http://www.rulex.ru/01120258.htm
http://dic.academic.ru/dic.nsf/biograf2/8014
Материалы из Википедии - свободной энциклопедии |
